Стася, 34 - 17 июля 2008 21:38

Картина 1.
Ніч
Мене завжди дивувала ніч. Вона чимось нагадує мене та моє життя. Спочатку був вечір який так був подібний до ранку. Здавалося, що життя тільки починалося, не зважала на те, що сонце рухається в іншу сторону. Ось так живеш не сумуєш і тут….. Враз твій світ рушиться і ти розумієш що навколо тебе темно і ти стоїш одна. Не одна –бо є ще ніч: невблаганна, мовчазна, горда та все таки прекрасна в своїй жорстокості. А ти стоїш здивовано, а потім ніби отямишись стараєшся з осколків розбитого життя скласти щось нове, або давно забуте старе. Б’єшся над ним, кричиш світу що тобі боляче, що ти хочеш іншого життя, що ти хочеш сонця, яскравих кольорів, але навколо тільки мати-ніч….Вона Згущує краски, і твої слова тонуть так і не вирвавшись на волю. І здається що вона давить на тебе, темнотою, самотою, ніби мстить цілому світу, за те що вона така одинока. І ти починаєш так само діяти, рушиш світи інших людей, заганяєш їх у ніч….А в певну мить ти приходиш до тями дивишся і розумієш, що легше тобі від цього не стало, і тоді проливаються сльози: не відчаю, не жалю до самої себе, а жалю до людей які живуть в темноті і самі цього незнаючи, до матері-ночі і до її доньок зірок, які б красиві та щасливі вони нездавались, вони вічно самотні та недосжні. Ти дивишся на ніч і бачиш що кольори стали темніші. Але…. Я згадую що перед світанком ніч темніша. Я усміхаюсь. І чекаю. Я знаю, що скоро з’явиться сонце. Ось перший промінь нового життя….Дякую матінко-ніч за чудову науку…



Картина 2.
Вітер
Вітер це найяскравіше вираження людської мрії. Вільний, незалежний, він може приносити лагідну прохолоду в жаркий день, може приносити смерть та страждання своїми вибриками. Але йому байдуже. Що йому до нас простих смертних.Він вищий за всіх нас, сильніший, могутніший. Часом стоячи над прірвою я відчуваю вітер на своїй шкірі і в мене виникає шалене бажання кинутися в його обійми і стати з ним одним цілим. Перестати відчувати, стати вільною як він і байдужею до інших. Шалено хочеться….

• 
• 
•