Отступник, 36 - 17 мая 2007 22:12

Дмитро Павличко.
Коли ми йшли удвох з тобою
Вузькою стежкою по полю,
Я гладив золоте колосся,
Як гладить милому волосся
Щаслива нiжна наречена...
А ти iшла поперед мене,
Як лань,хитаючись музично.
I я помiтив,як ти звично
Топтала колоски пшеницi,
Що нахилились до землицi.
Немов траву безплiдну,дику
Топтала i не чула крику
Тих колосочкiв.
Без оглядки
Iшла ти вдаль,а в мене-згадки
Про те,як на чужому полi
Давно колись,ще у неволi,
Збирав я нишком колосочки
В подiл дитячої сорочки.
О,я хотiв тобi сказати,
Що те колоссячко вусате-
То невсипущий труд мозiльний,
То молодим калач весiльний,
То для дiтей пахуча булка,
То хлiб,що матiнка гуцулка
З долiвки вчила пiднiмати,
Як батька в руку,цiлувати;
Та я змовчав. Я йшов покiрно,
Бо я люблю тебе надмiрно,
Але менi тодi здалося,
Що то не золоте колосся,
Що то любов мою безмежну
Стоптали так необережно.

• 
• 
•